Вимоги до авторських рукописів
До публікації приймаються наукові статті, які відповідають профілю видання.
Виклад статті повинен бути чітким, стислим, без повторень. Автори несуть відповідальність за точність викладених фактів, цитат і посилань. Статті, оформлення яких не відповідає вказаним вимогам, не приймаються до публікації.
Обсяг статті – 10–18 сторінок (шрифт – Times New Roman, кегель – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, поля – усі 2 см, абзац – 1 см).
Обов’язкові елементи публікації:
Індекс УДК (універсальний десятинний класифікатор) розташовують окремим рядком у лівому верхньому куті. Індекс УДК визначає автор.
Відомості про автора (авторів) вказують праворуч у наступному порядку: перший рядок – ім'я та прізвище автора; другий – номер ORCID, науковий ступінь і вчене звання; третій рядок – посада, місце роботи (повна назва); четвертий рядок – населений пункт, де живе або працює автор, та назва країни (зазначаються в дужках), e-mail. Ім’я та прізвище автора (авторів) виділяють напівжирним та курсивним накресленням, інші відомості – лише курсивом. Прізвище автора друкується прописними (великими) літерами. Номер ORCID визначає автор (http://orcid.org/).
Заголовок статті. У назві бажано не використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Заголовок друкується великими літерами окремим абзацом без відступів першого рядка з вирівнюванням по центру.
Анотація подається відповідно до побудови: характеристика основної теми, проблеми, мети, узагальнених результатів. Мінімальний обсяг анотації – не менше 1800 друкованих знаків. Обов’язкова вимога – належний рівень перекладу анотацій. Обов’язкова вимога – належний рівень перекладу анотацій.
Ключові слова – слова з тексту матеріалу, які з точки зору інформаційного пошуку несуть змістовне навантаження. Ключові слова подаються у називному відмінку. Загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше семи.
*Відомості про автора, заголовок статті, анотація та ключові слова подаються двома мовами: українською та англійською.
Основна частина статті повинна містити такі структурні елементи: постановка проблеми; аналіз досліджень; мета статті; виклад основного матеріалу; висновки. Усі частини статті повинні бути виділені.
Список використаної літератури завершує статтю і публікується під заголовком «Список використаних джерел». Бібліографічний опис списку оформлюється з урахуванням розробленого в 2015 році Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Посилання на літературу слід подавати за допомогою не номерних, а дужкових посилань – шляхом вказування прізвища автора та року роботи у дужках, відділяючи номер сторінки двокрапкою (Дегтярьов, 2014: 12). Якщо подається посилання на збірник статей, замість прізвища автора можна вказувати або прізвище відповідального редактора (або укладача) збірника, або одне чи два слова з назви збірника. Якщо подається посилання на матеріал, автор чи укладач якого не відомий (газетна замітка й т.п.), також вказується одне чи два слова з початку заголовка матеріалу (Листи й телеграми, 2009). Назви, зручні для скорочення, можуть скорочуватися, наприклад, «Акты кавказской археографической комиссии» – АКАК (АКАК, 1881: 55-56). При посиланні на статті або книги, написані спільно двома авторами, вказуються обидва автори (Волосник, Онацкий, 2016: 36). При посиланні на статті чи книги, написані спільно трьома або більше авторами, слід вказувати прізвище першого автора и писати «та ін.» (Іванов та ін., 2009); на зарубіжні видання – «et al.» (Smith et al., 2001). При посиланнях на роботи одного й того ж автора, опубліковані в одному й тому самому році, слід розрізняти роботи, додаючи латинські літери a, b, c до року видання (Петров, 2006a), (Петров, 2006b). Архівні джерела у тексті розкриваються повністю: (НАГ. Ф. 12. Оп. 31. Спр. 1154. Арк. 89).
В статті зі спеціальності 032 «Історія та археологія» не рекомендується цитування в тексті та внесення до бібліографічних списків тих джерел, які опубліковані після 1991 року російською мовою в будь-якій країні, а також джерел іншими мовами, якщо вони опубліковані на території росії та білорусі. Цитування таких джерел, опублікованих після 1991 року, дозволене в разі наявності в автора статті зі спеціальності 032 «Історія та археологія» мети спростувати з наукової позиції міфи та штампи пропаганди нашого ворога.
Після списку використаних джерел і літератури подається «References». Транслітеровані посилання повинні містити тільки значущі для аналітичної обробки елементи (П.І.Б. авторів, назву першоджерела, вихідні дані). У списку літератури назви робіт на мовах, де використовуються нелатинізовані алфавіти, повинні бути перекладені англійською та поміщені у квадратних дужках; назви джерел повинні бути транслітеровані. У кінці слід вказати мову оригіналу у квадратних дужках. У випадку цитування книги назву видавництва (якщо це назва установи) повинно бути перекладено англійською мовою, в усіх інших випадках – транслітеровано, місце видання – перекладено.
Приклад транслітерації:
Алєксєєва С. Концепція підготовки майбутніх дизайнерів до розвитку професійної кар’єри. Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка: зб. наук. пр. Київ. 2018. Вип. 17. С. 177-181.
Alieksieieva S. (2018) Kontseptsiia pidhotovky maibutnikh dyzaineriv do rozvytku profesiinoi kariery. [The concept of training future designers for the development of a professional career] Naukovyi visnyk Instytutu profesiino-tekhnichnoi osvity NAPN Ukrainy. Profesiina pedahohika: zb. nauk. pr. - Scientific Bulletin of the Institute of Vocational and Technical Education of the National Academy of Sciences of Ukraine. Professional pedagogy: coll. of science papers, 17. 177-181. [in Ukrainian].
Заборона використання наукових праць країни-окупанта
Забороняється цитування в тексті та внесення до бібліографічних списків тих джерел, які опубліковані російською мовою в будь-якій країні, а також джерел іншими мовами, якщо вони опубліковані на території росії та білорусі.
При наборі тексту слід дотримуватися таких загальних норм:
- між словами ставити тільки один пробіл;
- розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-) та не відокремлюється пробілами від слів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є), оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково з обох боків відділяють пробілами;
- не відділяти від попередньої цифри знак градуса, секунди, процента (25°; 5'; 30''; 77%);
- відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і літери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри (Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньої цифри (45 пуд.; 150 грн; 32 км; 6 млн; 45 тис.);
- відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення після переліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка, ім. В. Винниченка), перед географічними назвами (м. Чернівці, с. Моринці, р. Золота Липа);
- скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавіш Сtrl+Shift+Дефіс);
- лапки використовувати парні («»);
- апостроф має виглядати так – ’ ;
- дати подавати через тире без пробілів. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний пробіл. Якщо дати наводити в дужках, то «рр.» не писати (1861 р., 1945–1947 рр., (1945–1947), ХV–XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску (1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік);
- часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44);
- у цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити нерозривний пробіл (13 255; 457 357; 46 532,5 кг.).